Делегація з Хустщини відвідала сміттєпереробний завод в Угорщині

Cтихійні сміттєзвалища атакують Хустщину зі всіх сторін. Населення продовжує викидувати тверді побутові відходи у річки, струмки, завалювати сміттям поля та узбіччя доріг. Треба глянути правді в очі: проблема зі сміттям, яка назріла в районі досить давно, почала заганяти всіх у глухий кут.  Біда в тому, що місцева влада ніяк не може порозумітися з громадами сіл району в тому плані, що нам терміново необхідно будувати на території одного з сіл сміттєпереробний завод, інакше в цьому смітті ми просто потонемо. Іншого виходу немає. Не викинемо ж ми наші із вами побутові відходи у космос, не відвеземо у Львівську чи іншу область України, адже майже по всій території нашої країни ситуація плачевна.

Між нашими співмешканцями побутує думка, що сміттєпереробний завод – це те, що нам зашкодить. І краще жити в смітті та смороді, аніж у чистоті, так, як живуть цивілізовані країни. А можливо, ми просто боїмося змін? Так от, сьогодні ми спробуємо розвіяти цей міф і сподіваємося, що інформація, написана нами в даному матеріалі, не залишить байдужим жодного читача.

Ми нікому не хочемо нав’язувати своїх переконань і в нас на меті не робити комусь реклами. Ми робимо це для того, щоб допомогти кожному з нас жити краще, маючи на увазі правильне поводження з твердими побутовими відходами.

Щоб зробити перший крок до вирішення наболілої теми сміття, цими вихідними голова районної ради Юрій Іванчо, депутат Закарпатської обласної ради Василь Губаль, голова Хустської райдержадміністрації Назарій Павлій, семеро сільських голів Хустського району та представники місцевих ЗМІ виїхали в Угорщину, щоб ознайомитися з тамтешньою ситуацією, бо ж, як відомо, наші сусіди в цьому плані не на один крок попереду. До прикладу, делегація з Хустщини відвідала сміттєпереробний завод, що знаходиться в с. Гейопопі. Так от, даний об’єкт займає 5 гектарів землі і знаходиться на відстані приблизно двох кілометрів від найближчого населеного пункту.

Сміттєпереробний завод забезпечений всіма можливими технічними засобами і забирає тверді побутові відходи від 220 тисяч населення із радіусом завезення сміття в 100 кілометрів (до прикладу, загальна чисельність населення Хустщини близько 130 тисяч осіб). Як тільки вантажівка з твердими побутовими відходами заїжджає на територію заводу – вона ставиться на спеціальні ваги, де проводиться її облік та реєстрація.

Сміття тут проходить сортування, після чого йде на переробку з подальшою його експлуатацією. Все інше потрапляє на спеціальний сміттєвий полігон з декількома рівнями захисту від можливого забруднення грунтових вод та виходу за межі полігону. Це, свого роду, автономний об’єкт, який проходить замкнуту циркуляцію. Потужні насоси викачують забруднену воду у спеціальний резервуар, з нього проходить урошення полігону, і так по колу. Ризики потрапляння води, або ж безпосередньо сміття за межі полігону – мінімальні та одразу будуть зафіксовані спеціальними датчиками, які знаходяться глибоко під верхнім шаром сміття. На підприємстві є механічно-біологічна система, система захоронення, а також вторинна сировина – біогаз, який у подальшому перетворюється на електроенергію.

До речі, так само, як і в нас, в угорських селах проходили слухання по будівництву сміттєпереробного заводу. Як і ми, громади боялися, що біля їхніх населених пунктів буде знаходитися такий об’єкт. Та, зрештою, люди зрозуміли, що будівництво сміттєпереробного заводу просто необхідне і під час проектування було проведено всі екологічні та санітарні перевірки. Близько двох кілометрів від населеного пункту було побудовано завод на 5 га землі, і ще один – на 10 га землі. З кожної завезеної тонни сміття громада має не менше, ніж 100 грн., крім того, що управління заводу сплачує відповідні податки.

Роботу підприємства фіксують відеокамери, за якими громада має можливість спостерігати. На одному з полігонів працює 36 осіб, 25 з яких – обслуговуючий персонал. Важливо й те, що вже із компостуючого терикону через спеціальне обладнання підприємство виробляє біогаз, який у процесі переробки перетворюється в електроенергію, якою опалюється сміттєпереробний завод та адміністративна будівля населеного пункту. До речі, громада вишукала ще 10 га землі для будівництва нового заводу.

Як в Україні, так і в Угорщині, згідно законодавства, дозвіл на розміщення такого об’єкту по переробці та захороненні твердих побутових відходів повинні надати громади, біля яких і розміщується підприємство. І якщо в сусідній країні таких об’єктів нараховується близько сорока, то, на жаль, в Україні і в Закарпатті, зокрема, такого немає, зате кількість стихійних сміттєзвалищ у нас зашкалює. На превеликий жаль, мешканці нашого району сьогодні не надто активно сприймають ідею, що біля їхнього населеного пункту розміщуватиметься сміттєпереробний об’єкт. Саме тому завдання поїздки Хустської делегації передбачає надати своїм громадам головне повідомлення: сміття не несе загрози, якщо з ним правильно поводитися. До цього часу це були лише слова та зараз ми чуємо про такий сміттєпереробний об’єкт в реалії. Він нічим і нікому не загрожує. В село поступають інвестиції, людям живеться краще. А хіба ми на таке не заслуговуємо?!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *